Музей – як майданчик для активації громади*

Що таке музей? І з чим його їсти? Такі питання приходили до мене час від часу. Звичайно, «не маючи минулого, ми не маємо майбутнього» – то гарна і затерта фраза, яка не відповідає конкретно на питання, а лиш створює ще більше питань та словоблудства.Так от, соваючи вітрину та посилаючи їй прокльони подумки, до мене дійшло, що музей, це «велика комірчина з граблями». Саме «комірчина» і так – з «граблями». «Граблі» – це події різних поколінь та періодів, які колись відбулись, та наслідки, котрі за ними слідували. Погодьтесь, не очікувано, приходиш у музей, а там – чиїсь «граблі». А де ж цим «граблям» бути, як не в музеї. Там вони й знаходяться у вигляді предметів, свідчень та спогадів. До речі, не всякі «граблі» можна запхати до вітрини. Якщо глянути на музей під цим кутом, то тоді сама суть і призначення його змінюється. Де він стає не тільки великим будинком із старим мотлохом, а все ж, простором для власного розвитку, реалізації та досліджень. Стара ложка для одних – це столовий прибор, а для інших – розповідь про традиції.

Коли ви приходите в музей ви бачите багато «граблів», які вчать, головне захотіти навчитись і ви навчитесь не ставати на ті «граблі». Як кажуть, історія – тітка, яка любить приходити з тими дарами, про які давно забули. Тому дякуйте тій тьоті, і кажіть, що маєте «граблі», можливо, й чоло цілим буде…Читати статтю “Музей – як майданчик для активації громади” у форматі лонгрід