Зв’язки з громадськістю – з чого почати?*

Зв’язки з громадськістю (англ. public relations, PR) –мистецтво досягнення взаєморозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею[¹].

З питань PR, як стало модним останнім часом називати зв’язки із громадськістю, редакція нашого бюлетеню вирішила проконсультуватися із Станіславом Шумлянським, керівником інформаційних проектів Молодіжного інноваційного центру «Медіа-М».

– Марія: Станіславе, розкажіть чим займається Ваша організація?

– Станіслав: В організації є різні напрямки діяльності: і захист прав дітей, і різні інші. В нас є «Молоде радіо» – це он-лайн радіостанція, яка існує ще з 2005 року. Це одночасно і радіостанція, і сайт. В ефірі та на сайті основна складова – це українська музика, але дуже важливим є також висвітлення різних важливих ініціатив, які вносять щось хороше і позитивне в наш світ. Ми дуже багато розміщуємо інформації про фестивалі, про конкурси, про діяльність загалом громадських організацій, необов’язково зареєстрованих.

Другий інформаційний проект, який зараз активно розвивається останні півтора роки – це студія і канал громадського подкастингу.Подкастинг – це аудіо запис розмови чи інтерв’ю, який ви зберігаєте як mp3 файл у форматі, який оберете самі та публікуєте в себе на сайті. Якщо ми говоримо про аудіо подкастинг, то це по суті як радіо, але в радіо є завжди якісь обмеження – формат програми, дуже чіткий хронометраж, і інше. А тут радіо, яке Ви робите самі. Тобто це може бути якийсь коротенький коментар, а може бути запис заходу на годину; може просто одна людина говорити свою думку з певного питання, а може бути дискусія; може бути інтерв’ю, а може бути щось схоже на радіопрограму з сюжетами і підводками. Насправді є безмежний простір творчості, зокрема, для громадських організацій, тому що в них існує велика проблема з журналістами і тим, як їх зацікавити.

Власне, наш сайт – це платформа, де різні люди (це можуть бути громадські організації, можуть бути блогери, активісти, бібліотекарі), люди з абсолютно різних сфер, які щось роблять, можуть висловитись. І крім того, це краще за блог, бо слухати – це цікавіше. Завжди чуєш інтонації, почуття, бо коли читаєш, це все втрачається. Крім того, це добре для журналістів і громадських організацій, бо текс – це завжди перероблена інформація. І були випадки, навіть в Нью Йорк Таймс, коли людина писала репортажі, десь нібито їздила на події, а потім з’ясувалось через 4 роки, що він всі ці роки не виходив з дому і всі репортажі питав по телефону, і ніхто, навіть, не міг зрозуміти, бо це текст. А тут пишеться звук і неможна зробити вигляд, що хтось говорив. І це дуже класно. Звичайно, треба мати якісь мінімальні технічні навички зі звукозапису, але ми якраз для цього проводимо тренінги, запрошуємо активно представників громадських організацій, різних абсолютно людей. Коли ми проводимо тренінги для різноманітних людей, то ми пояснюємо, що це – можливість говорити з суспільством, говорити з аудиторією напряму і так ми просуваємо громадський подкастинг.

– Марія: Як Ви залучаєте людей до створення таких подкастингів?

– Станіслав: Конкурси проводимо. Зараз запустили конкурс «Найкращий серед громадських подкастингів». Подкастинг не може бути професією, це те, що ми робимо додатково. Ми працюємо в громадській організації і видаємо бюлетень і робимо подкасти. Наприклад, наш один подкастир працює в меблевій фірмі, а робить подкасти про хімічну залежність. Він сам наркоман колишній. Подкаста називається «Вихід є». В ній є цікаві інтерв’ю з колишніми наркоманами і історії як люди звільнились від залежності, як їм вдалося бути успішними після цього. Він це робить з власної ініціативи у вільний час.

Коли всі ці речі робляться, то рано чи пізно постає вибір і щось має мотивувати, щоб ти відривав якусь частину від вільного часу, від роботи, від заробляння грошей для консультування, для допомоги в проблемних питаннях, як наприклад, вибрати диктофон, чи якою користуватись програмою. Для цього в нас налагоджені шляхи комунікації і якщо в людини є найменша перешкода, але є бажання, вона може звернутись і ми їй допоможемо, щоб вона все це робила. Ну, і одним з цих шляхів ми робимо конкурс для подкастерів, даємо їм грошові призи, щоб підтримувати їхню мотивацію займатись цими проектними справами. Ми робимо в рамках організації тренінги, консультації із громадського подкастингу. Почали це робити в січні 2010 року, і активно продовжуємо в цьому році, і думаю, що будемо продовжувати далі, тому що бачимо, що це потрібно, постійно дуже багато бажаючих. Ми проводимо тренінг в Харкові, а народ пише: «А в Запоріжжя приїдете?». Тому що блоги вже приїлися, а подкасти – це така нова річ, яка дає можливість відрізнитись і багато інших цікавих можливостей. Ми також розробляємо різні інформаційні продукти, переважно аудіо, але це можуть бути і банери, і цілісні інформаційні стратегії в рамках проекту, скажімо інформаційний компонент. В багатьох організаціях немає людей, які б відповідали за інформаційний напрямок. В них є 2-3 людини, які займаються самим проектом, дуже багато роблять заходів і іншої роботи, в них просто нема часу, можливостей і часу навчатися цим інформаційним речам, як це подавати. От ми можемо запропонувати таким організаціям в рамках їхніх завдань, в рамках їхніх проектів, взяти на себе інформаційну стратегію починаючи від розробки що це може бути, яким чином їхню діяльність можна викласти в цікавий інформаційний продукт і закінчуючи цим продуктом, його поширенням і підбиттям результатів. Як кажуть «під ключ».

– Марія: Як давно Ви саме навчаєте громадських активістів?

– Станіслав: Вже більш ніж півтора роки.

– Марія: Скажіть чому сьогодні громадським активістам необхідно володіти навичками ефективної комунікації?

– Станіслав: Тому що від цього залежить їхня діяльність. Саме слово «громадські організації» говорить, що вони працюють для громадськості і, відповідно, громадськість повинна знати, що вони для неї працюють і вона повинна розуміти, що вони роблять. Тобто організація повинна не просто реалізовувати свої проекти, існувати, виконувати якісь речі, вона повинна вміти представити себе. Крім того, на те вона й громадська організація, що вона має створити всі умови, щоб люди, яким цікаві важливі проблеми, якими ця громадська організація займається, щоб вони могли долучитись. А як вони долучаться, якщо вони не знають хто ця громадська організація? Їм треба максимально розповісти про себе і показати, де конкретно вони теж можуть долучитись. Вони разом з нами можуть боротись з туберкульозом, підвищувати грамотність працівників бібліотеки, збільшувати кількість щасливих дітей і т.д.

– Марія: Яку роль для розвитку організації відіграють сьогодні соціальні медіа?

– Станіслав: І велику і перебільшену, я б сказав. Ну тобто соціальні медіа, соціальні мережі, новітні медіа – це фішка, це мода, це те, на що звертає увагу організація, яка хоче бути авторитетною, хоче, щоб про неї знали, дбає про свою репутацію, вона знає, що їй обов’язково треба бути в соціальних медіа. Але при цьому організація не завжди розуміє для чого саме, що вона буде з цього мати, який буде результат. Соціальні медіа – це дуже потужний інструмент. Але дуже часто для багатьох організацій вони є сама ціль. Наприклад, у всіх же є, от і в мене має бути сторінка на фейсбук, на твіттері, якась група. А організація працює, наприклад, з мешканцями села. Вона дуже класно інтегрована, вона знає місцеву громаду, вона налагодила безпосередні зв’язки з нею. То їй, мабуть, не треба соціальні медіа. Але якщо організація всеукраїнська, то це необхідно. Соціальні медіа дають можливість уникнути посередника, спілкуватись з аудиторією напряму, збирати своїх прихильників, залучати їх до своєї діяльності. Тобто, це як власні інформаційні канали, спільноти, місце, де можна безпосередньо працювати з людьми. І звичайно, що тим громадським організаціям, які працюють зараз, набагато легше працювати, ніж тим, які працювали в 2000-ні, коли ще цих соціальних мереж не було. Дуже багато знають приклади успішних і фандрейзингових кампаній, і флешмоби, які організовуються по Інтернету. Тобто це дуже потужні засоби.

– Марія: Скажіть, на які моменти слід звертати увагу при розробці піар-стратегії організації?

– Станіслав: Порада №1 – це не розглядати піар, як рекламне просування. Тобто односторонній процес, який значить будь-що поширити інформацію про себе. Тому що піар – це двосторонні зв’язки, це налагодження зв’язку з аудиторією. Так, просування – це важливо. Важливо щоб знали, щоб була репутація в громаді серед цільової групи. Але не менш важливо – це мати зв’язок з того боку, розуміти, якщо ти працюєш з певною групою громадськості, які в неї потреби, наскільки відповідає реалізований проект теперішнім потребам. Можливо, проект почався 3 роки тому і за цей час зовсім змінилася ситуація і потрібно щось інше робити. Завжди цей зворотній зв’язок дає розуміння ефективності, наскільки ти ефективно працюєш, наскільки ти робиш те, що потрібно людям. Це і можливість їх залучення. Тому що громадські організації це не бізнес-установи. Наприклад, є троє людей, у них є мета, у них є поставлені цілі, і вони їх досягають, і їм більше ніхто не треба, якщо в них достатньо ресурсів. Громадські організації по своїй суті відкриті. Тобто, ми щось робимо і будь-хто до нас може долучитись і чим більше буде людей, тим кращі будуть результати. Потрібно відкриватись і повідомляти про себе, залучати людей до своєї діяльності – це дуже важливо. Може, навіть, важливіше, щоб кожного місяця приєднувалось троє волонтерів, ніж те, що про тебе прочитають статтю в газеті, яка виходить накладом 100 тис. примірників, але ніхто не звернув увагу. Дуже важливі не тільки кількісні речі, а й наскільки це потрібно реальним людям.

– Марія: Які організації з громадського сектору вважаєте успішними?

– Станіслав: Ну їх багато насправді. В кожній сфері є свої. Навіть не хочеться когось виділяти. Той самий «ГУРТ». Вони всі досить різноманітні. Я задумався, що вважати успіхом, бо перше, що спадає на думку, це наскільки організацію знають, наскільки вона впливова, її репутація. Але не завжди успішна організація має бути успішною і відомою. Якщо вона щось робить на рівні свого міста чи містечка, якщо люди знають цю організацію, можуть до неї прийти і вона реально покращує життя людей, то я вважаю, що ця організація успішніша, ніж та організація, яка робить багато проектів, яка світиться по телебаченню, але не має такого впливу на життя реальних людей.

[¹ ] Матеріал взято із Вікіпедії – вільної енциклопедії.

* – НДО-Інформ №3(42), 2011