Роль закладів культури в умовах децентралізації

Модератор

Олена Кваша, перший заступник директора виконавчого Філії Національної телекомпанії України “Кіровоградська регіональна дирекція”

Учасники дискусії:

Лев Абрамов, Інститут соціокультурного менеджменту

Ольга Баркар, Будинок культури (с. Іванівка, Новоукраїнський р-н.)

Анжела Зіненко, Березівська бібліотека-філія (с. Березівка, Олександрійський р-н.)

Леонід Жовтило, ГО “Фонд розвитку ініціативи громади”

Олена Кваша

На цій панельній дискусії ми зібралися для того, щоб поговорити про «Роль закладів культури в умовах децентралізації». Я передаю слово нашим спікерам дискусії. Колеги, прошу.

Леонід Жовтило

Я, Леонід Жовтило, виконавчий директор громадської організації «Фонд розвитку ініціативи громади», є представником Маловисківської ОТГ. З закладами культури моє життя пов’язане давно, я фактично виріс в бібліотеці. Завдяки інструментарію, який отримав від Інститут соціокультурного менеджменту, ми в Маловисківському районі впроваджували проект створення Центру місцевої активності на базі бібліотеки, де проводили низку заходів протягом 3-4 років. Потім ми це оформили як кращу практику і подали на конкурс кращих практик органів місцевого самоврядування у 2014 році. За результатами конкурсу, ми отримали диплом другого ступеню в Україні як за кращу практику, у збірнику кращих практик наш досвід і методологія повністю прописаний. Я вважаю, що в системі децентралізації заклади культури відіграють досить важливу роль.

Анжела Зіненко

Я, Анжела Зіненко, працюю бібліотекарем Березівської бібліотеки філії. Щодо закладів культури в об’єднаній територіальній громаді, поки що сказати вам нічого не можу, того що у нас ОТГ ще на стадії створення. Але маю надію, що у нас будуть заклади збережені, розширені і покращені. А також я маю надію, що ми будемо їх і надалі очолювати, а то й навіть керувати.

Лев Абрамов

Мене звати Лев Абрамов, я представляю громадську організація Інститут соціокультурного менеджменту. До теми нашої дискусії, на мою думку, чим менший населений пункт, тим більша роль закладів культури. Тому що будинок культури в місті буде грати відносно меншу роль, аніж у селі чи у невеличкому місті. Тому, оскільки наша цільова аудиторія і децентралізація переважно охоплює сільську місцевість, або невеличкі міста, то роль закладів культури у них відносно велика. Але я завжди підкреслюю, ми повинні розглядати всі варіанти. Тобто роль може бути позитивна, нейтральна або негативна. Все залежить від того, якими критеріями ми будемо ці зміни вимірювати, планувати і спрямовувати. Посилаючись на попередню панельну дискусію, якщо ми будемо керуватися поняттям суспільного блага, тобто користі не для самого закладу культури, адже це цікаво тільки тим, хто працює в закладах культури. Нас цікавить чи надає заклад культури умови суспільного блага громадянам, відповідно, чи створює він для них можливості. Тому в залежності від того, якими критеріями ми будемо вимірювати, планувати і спрямовувати ці зміни, можна дати відповідь на запитання «яка роль закладів культури в сучасних умовах децентралізації».

Ми живемо у час цифрових технологій, чи ввійдуть цифрові технології  в наше життя – так. Чи будуть у цьому брати участь заклади культури – ми можемо на це вплинути і створювати якісь нові можливості. Я маю надію, що Валерій Луц на своїй сесії розповість нам про такі можливості. Учасник однієї з наших конференцій, зокрема, «Трансформація закладів культури в центри місцевої активності», сказав, – «Хочете бути успішними, робіть як Google – ставайте платформою». Якщо в умовах децентралізації заклад культури зможе стати платформою для розвитку громади, тоді він буде виконувати свої функції. Якщо він не стане платформою для розвиту громади, тоді перед закладами культури будуть не великі перспективи.

Ольга Баркар

Я представляю село Іванівка Новоукраїнського району, голова громадської організації «Іванівська веселка». Взагалі громадська організація створилася в 2009 році, дякуючи долі, в 2010 році я потрапила саме на семінари щодо нових форм роботи клубних закладів, що проводилися ІСКМ. Після навчання ми написали проект  у Фонд «Відродження», ми створили на базі нашого будинку культури Центр громадської активності та взаємодопомоги «Ковчег». Ми почали вивчати досвід Польщі, продовжили писати проекти, на той час на нашу територію ми залучили близько мільйона гривень. Взагалі

у нас тема децентралізації розпочала підніматися ще чотири роки назад, ще до виборів. Колишній сільський голова була дуже активна, у нас не було ніяких негараздів в роботі, тобто якось нібито громада і влада «йшли в ногу». Сільська рада підтримувала всі проекти, ми разом все ініціювали. Але коли до нас прийшли перевибори, ми розпочали переговори з іншими селами. Наша територія це 7 сіл, населення 1700 осіб. Ми хотіли об’єднатися із селами, що поряд з нами – Димено, Захарівка і Семинастове, коли ми почали вести переговори, то Семинастове одразу погодилося, тому що у нас спільні пріоритети, Захарівка хоче бути самостійною і створити окремо свою громаду, а Димено подали заявку на приєднання до Соколівської ОТГ. Що стосується району – чи хоче район, щоб утворилися громади. У нас мабуть унікальний район, тому що  коли у нас вибрали нового сільського голову, то саме будинок культури, наш Центр громадської активності розпочав ініціювати це питання, ми постійно ходили, говорили, куди потрібно звертатися для того, щоб створити у нас громаду. Сільський голова в ніякому разі не хотів, для нього це питання було не пріоритетним. Коли на сесії сільської ради до нас приїхало районне керівництво піднімати податок для одноосібників, саме там прозвучало питання, –  «ви що не хочете децентралізацію проводити, ви не хочете, щоб Іванівка саме була центром». Ось тоді, коли зверху дали по шапці, то вже почалася ініціація від сільського голови. І саме сьогодні проводиться сесія, де будуть приймати рішення за Семинастове.

Олена Кваша

Тобто ваш будинок культури став по суті ініціатором децентралізації.

Колеги, пролунало декілька думок і одна з них пролунала саме від Лева Абрамова, який сказав, – «заклад культури має стати платформою для розвитку». А якщо уявімо таку ситуацію, коли на території однієї громади декілька закладів із сфери культури одночасно хочуть стати платформою – будинок культури, бібліотека, клуб або громадська організація. Як ви вважаєте, чи буде ця одночасна ініціатива і. по суті, конкуренція між такими платформами з однієї культурної сфери сприяти розвитку території, чи перетвориться просто на боротьбу  за ресурс та споживача культурної соціальної послуги?

Лев Абрамов

На мою думку, конкуренція це завжди добре. Адже є конкуренція, про яку кажуть і є конкуренція, яку приховують. В реальному житті конкуренція є завжди. Якщо ви перестали конкурувати, то ви вже померли. Зокрема, відносно закладів культури, вони завжди конкурували. Тут переможе той, хто стане більш професійним, чи хто раніше прислухається і впровадить соціальні технології від тих, хто їм про це розповідає.

Олена Кваша

Громада в однозначному виграші під час цієї конкуренції?

Лев Абрамов

Конкуренція дозволить обрати кращих, хто буде слугувати цій громаді і позбавитися зайвих. Єдине, що тут потрібно ввести поправку – конкуренція повинна бути чесною, в рівних умовах, уникаючи конфлікти інтересів. Тут потрібен інструментарій, який би не залежав від особистостей. Тобто повинен бути конкурсний розподіл ресурсів, щоб ці ресурси надавалися в залежності від зусиль закладу культури в розвиток громади. Потрібно орієнтуватися на людину.

Але можливий інший варіант, коли заклади культури говорять, що вони слугують людям  і займаються приписками  статистики. Нажаль, більша частка закладів культури цим займається.

Є ще третій варіант, коли люди самі намагаються щось ініціювати  нове, навіть не маючи ресурсів. У деяких селах заклад культи це єдиний осередок для реалізації соціальних ініціатив.

 

Якщо враховувати ось ці тези, які пролунали про те, що заклад культури має створювати можливості, може і має стати платформою для розвитку. Але в той же час ми залишаємося в системі координата, в якій є певна залежність і певна підзвітність закладів культури. Всі ми знаємо, що над закладами культури завжди є керівництво, яке представлено в особі обласного, районного управління культури або відділу. Виходить такий конфлікт, наприклад, коли заклад культури класний ініціатор різноманітних акцій, проектів, програм і займається просто своєю роботою, не гірше – не краще, середньостатистично. Тоді може виникнути питання у вищого керівництва, – «що ви там робите взагалі; чому ви не займаєтеся винятково своєю роботою, яка записана у всі ваших положеннях, документах і посадових інструкціях; чому це ви, шановні бібліотекарки, методистки займаєтеся цією роботою, хай це буде ваше громадське навантаження, робіть це поза роботою і нарешті займіться роботою». Я вважаю, ось такі речі також можуть як потенційний ризик виникати, якщо, наприклад, не має розуміння у керівників середньої ланки нової ролі закладів культури на місцевому рівні. Перше питання, чи стикалися з таким? Друге питання, що  можна зробити з подібним ризиком?

Ольга Баркар

Підзвітність, ті, хто працюють у будинках культури знають, є статистика, яка нікому не потрібна – скільки заходів ви провели, скільки людей їх відвідало. Але ж нові форми роботи, якщо, наприклад, ви дійсно все це поєднуєте і у вас все виходить в тандемі. Наприклад, ми в районі пропагуємо і проводимо семінари, наш район зацікавлений в  цьому і у нас не виникає конфлікту. У нас будинок культури ще іде як інформаційний центр, також поряд з нашою будівлею є сільська бібліотека і ми співпрацюємо разом.

Анжела Зіненко

Я хочу сказати, що конфлікту як такого не має, ми просто уміло поєднуємо свою професійну діяльність з громадською. Статистику дійсно ніхто не відмінив, це дуже для мене болюча тема, я завжди кричу нащо вона треба. Але вона все ж таки є і це на законодавчому рівні. Дійсно, нові форми треба і потрібно вводити, вони активно працюють, розвиваються, і це добре. Але, наприклад, я для дітей і те, і те робила, але ж перед тобою стоїть статистика. Якщо так, то як такого конфлікту не має. Скажу по Олександрійському району, в нас дуже зацікавлені, щоб ми займалися проектною діяльністю, тому що це дійсно якісь надходження, оновлення бази книжкової, апаратурної. Тому що фінансування дуже на низькому рівні і тому це баланс між тим, що держава не додає, цим можна якось маневрувати.

Олена Кваша

А до конкуренції як ви ставитеся?

Анжела Зіненко

Я за чесну конкуренцію, я готова брати участь в боротьбі, якщо вона буде чесна.

Олена Кваша

Питання, ініціатива надходить від вас як від керівниць, активних громадянок, враховуючи те, що відбувається децентралізація, яка покликана дати більше свободи, більше повноважень людям на місцях, надати можливість проявити себе громадським активістом. По суті, сама об’єднана територіальна громада є громадським об’єднанням, де кожен може себе проявити.  Чому тоді ви займаєтеся цими питаннями, збираєте людей, проводите роз’яснювальні кампанії, щось пояснюєте, аргументуєте, шукаєте якісь нові проекти  і форми. Чому цим не опікується той самий апарат ОТГ, про який говорили на попередній сесії? Чому вони цим не займаються, а ви займаєтеся?

Анжела Зіненко

Судячи по нас, у нас ще не має цього апарату. Наприклад, коли почалася ось ця вся децентралізаційна реформа, я запропонувала сільській голові об’єднуватися, на що мені конкретно сказали, – «нас обрали на 5 років і ці 5 років ми нічого не робимо». Все! Пройшло два роки – влада нічого не робили в напрямку децентралізації, не обговорювала, не розповідала. Ми, як громадські активісти, самі десь вчилися, читали в Інтернеті і пояснювали людям, що таке децентралізація. Ми вирішили цим займатися, тому що побачили потребу в людей.

Ольга Баркар

Чому в сільській місцевості повинні існувати будинки культури – тому що людям тоді доноситься інформація, навіть тоді, коли ідуть вибори.

Леонід Жовтило

Я хочу сказати, що жодна статистика не збереже вас від того, коли скажуть чим ви там займаєтеся. Об’єднана громада не є панацеєю, принаймні найближчі 10 років взаємовідносини в ОТГ не чим не зміняться від тих відносин, що були у вас в районі. Тому що для цього потрібно змінити менталітет. Заклади культури в системі об’єднаних громад – також ресурс громади. Говорили про спроможність, хочу вам сказати, що жодним чином спроможність громади  не можна виміряти тільки наявністю фінансового ресурсу. Цей фінансовий ресурс на сьогодні робить громаду спроможною, а завтра  якимось чином цей ресурс вже у громаді не працює. Потрібно повністю шукати ресурси, що ж ще є. Будинок культури, бібліотека можуть бути ресурсами. Це ресурси, які працюють для зміни свідомості, професійних якостей. Ви можете знайти хворобу у громаді і запропонувати громаді щось робити. Знаходите інструмент і починаєте лікувати громаду. Клуби, будинки культури та бібліотеки, якщо вони уміло використовуються, вони жодним чином не закриються, якщо там знову ж таки будуть люди. Я хочу сказати про нашу ОТГ і район, коли районний центр став центром об’єднаної громади і почалася передача документів шкіл в об’єднану громаду, а документи будинку культури та бібліотеки не передали до ОТГ. Чому, що заважає? Тому що це був майданчик, на якому влада може ще себе показувати. Ви повинні розуміти, що влада також має погляди на ці речі.

Учасниця конференції Анна Орловська

Я громадська активістка, яка переїхала з Херсону в Олександрію. Я дещо прокоментую питання щодо конкуренції.

Добре це чи погано, то для мене це однозначно добре. Конкуренція є, навіть коли ми думаємо, що її немає, у людини є вибір чи сидіти вдома за телевізором, чи піти в бібліотеку, клуб. Є не пряма конкуренція і є пряма. Для того, щоб зацікавити людей прийти саме до мене, коли є вибір різних культурних закладів, потрібно думати про те, в чому наша унікальність. У людей є різні потреби, заклад культури має розуміти, виходячи з того, які в них вже є ресурси (будинок, люди, напрацювання), – формувати своє обличчя. Тільки тоді, вони будуть залучати свою цільову аудиторію.

Лев Абрамов

Виходячи з цього, виникає таке питання – яким повинен бути менеджер культури. Якщо менеджер професійний, то він завжди буде кваліфіковано підходити до вирішення посталих питань. Менеджменту закладу культури потрібно пам’ятати, що головний ресурс це люди.

Леонід Жовтило

Ми хочемо, щоб громада розвивалася. Потрібно не просто хотіти, а робити. Наприклад, в бібліотеці ми зробили онлайн-міст «Схід-Захід-Центр», об’єднали Краматорськ, Добропілля, Львів. Це був інструмент. Чому треба освоювати нові інструменти? Я за децентралізацію, адже це інструмент і жити так, як ми жили раніше не можна.

Анжела Зіненко

Я з Дарією (ред. Дарія Ратушняк, учасниця конференції, директор Березівського будинку культури) давно співпрацюємо. Є заходи, які суто проводяться в бібліотеці, є заходи, які проводяться в будинку культури. В нас з цим все налагоджено. Ми уміло використовуємо той ресурс, що у нас є – ми працюємо на громаду і громада допомагає нам.

Ольга Баркар

В нас ще не має ОТГ, ми тільки на цьому шляху. У нас активна громада, якщо треба щось робити, то громада піднімається. Коли люди у селі дізнаються про децентралізацію питають, а що ви зробите для молоді, оскільки молодь у селі є, для них є робочі місця. І в той же час, кожен питає чи буде у нашому селі клуб, тобто людей це хвилює.

Олена Кваша

Давайте ви згадаєте про ті інструменти, які використовують для того, щоб просувати, роз’яснювати децентралізаційну реформу. Що ви використовуєте?

Анжела Зіненко

Ми проводимо заходи, які спрямовані на децентралізацію. Наприклад, проводимо круглий стіл. Ми запрошуємо людей, робимо оголошення, проводимо безпосередньо сам захід.

Ольга Баркар

На селі люди трішки байдужі. «От ходить децентралізація, що вона мені дасть» – говорять люди. Майже половина людей сидять в очікуванні, але ж все таки люди чекають позитивних змін.

Лев Абрамов

Я хотів сказати чим потрібно займатися закладам культури, щоб стати платформою для розвитку, відповідаючи на реальні потреби людей. По-перше, сприяти економічному розвитку, заповнюючи ті прогалини, які не зайняті. По-друге, люди стикаються наприклад, з шахрайством, тому на базі бібліотеки можна зробити пункт юридичної консультації і тому подібне.

Олена Кваша

Чи розглядають вас, представників закладів культури, як партнерські організації представники місцевої влади. Чи до вас ставляться як до таких, хто має забезпечити певну потребу, тобто «от ви робіть культурний продукт, якщо вам так хочеться грайтеся в громадську активність». Чи є ви партнерами?

Анжела Зіненко

Я сподіваюся, що новий керівник нас послухає. Теперішній керівник мене не слухає. Коли ми пишемо проекти, ми приходимо і кажемо дайте нам лист про співпрацю, партнерство, то це дуже тяжко, навіть якщо нам не потрібне співфінансування проекту.

Учасниця конференції Марина Дячук

У нас, коли ми писали проекти, то ми зверталися і нас підтримували, але також співфінансування не треба було, то саме листи  підтримки давали з задоволенням. Вони завжди ідуть на контакт. Сільські ради – так, а з адміністрацією тяжко.

Ольга Баркар

У нас проблем не було ні на місцевому, районному чи обласному рівнях і також з бізнесом ми є партнерами.

Лев Абрамов

Нажаль, я бачив таку тенденцію, коли керівник закладу культури починає активно

працювати, до нього тягнуться люди. В свою чергу, сільський голова починає в цьому бачити конкуренцію на майбутніх виборах і тому створює такі умови, щоб ця людина не мала змоги працювати. Чи є вихід з цієї ситуації – є. Ваш захист – це публічність, вам потрібно зруйнувати монополію влади на інформацію.

Учасниця конференції Марина Дячук

У нас в Войнівці, спочатку ми чули від сільського голови, секретаря сільської ради наступне, – «що вони там знову придумали оті ваші». Вони знають, що це громадська організація при бібліотеці і не один проект був реалізований на базі бібліотеки. Але приміщення бібліотеки маленьке, не пристосоване, потребує капітального ремонту. Ми звернулися до них, сказали, що привеземо у громаду спеціалістів і попросили дати нам приміщення для зустрічі. І докладаючи великі зусилля, ми отримали, що просили. Останній наш проект, який зараз реалізується це Молодіжна рада, то вже коли був запит на зустріч, яку ми проводили у бібліотеці, так як сільська рада згоріла. І сільський голова прийшов у бібліотеку і вже нічого, ні у кого не запитував. Сказали, – «класно, чекаємо на зміни, ми хочемо, щоб все рухалося, змінювалося». Маємо надію, що так і буде.

 

*Більш детально ознайомитися з Матеріалами конференції Інституту соціокультурного менеджменту «Реформа децентралізації: досвід, перспективи і значення для сталого розвитку територіальних громад»