Лобізм на місцевому рівні*

Шлях в майбутнє лежить через школу. Ключові питання системи освіти: кого навчати? для чого навчати? чому навчати? як навчати? хто буде навчати? І дуже важливе питання – хто за все це буде платити? Відповіді на ці питання у кожного будуть свої. Якщо зайняти таку позицію і поглянути на все ніби «згори». Що ми побачимо?
Конкуренція на світовому рівні за ресурси. Зараз головний ресурс є саме інтелектуальний, тобто здатність створювати нові технології та використовувати їх. Якщо раніше була конкуренція за природні ресурси – за газ чи вугілля, то зараз іде конкуренція за інтелектуальний ресурс. Якщо розглянути будь–які країни , в яких є технології – Норвегія, Естонія, США, Японія та ін. Чому так – тому що економіка основана на ресурсах. Великі компанії виводять кошти із видобування ресурсів і вкладають їх в нові технології. Різні стратегії держав – гонитва за навчанням, наявність ресурсів для участі у цій гонці. Тобто чим більший ресурс ми вкладаємо в освіту, тим кращі результати ми отримуємо. Постає глобальне питання – хто буде керувати світом і диктувати свої умови, а хто буде просто працювати? Це ключове питання розвитку світової спільноти. Це і ключове питання системи освіти. Урядові витрати у розрахунку на одного здобувача середньої освіти найбільші в п’ятірці країн – Норвегії, Швейцарії, Фінляндії, Швеції, Бельгії. А найнижчі в Україні, Румунії, Угорщині, Литві, Польщі.

Перебудова системи середньої освіти потребує вирішення чотирьох окремих, але взаємопов’язаних
питань:
1. Зміна змісту освіти і, відповідно, навчальних планів;
По великому рахунку, зараз діти вчать все і нічого, по суті. Йде реформа в освіті, новий Закон про освіту вмістив себе спекти того, щоб більш покращити освіту, замінити деякі предмети. Але це, звичайно, зустрічає супротив і вчителів, і батьків, як не підтримують ці нововведення. Спостерігається уніфікація, ми повинні навчити дітей використовувати отримані знання.
2. Переосмислення ролі моніторингу і оцінки в середній освіті, починаючи з екзаменів;
Однією із частин в реформі освіти було зовнішнє незалежне оцінювання, що визначає рівень знань учнів з певного предмету. Зараз, якщо оцінювати учня, треба оцінювати не лише по знаннях, але й по іншим критеріям. Щоб у дитини було резюме, що вона бере участь у суспільному житті, волонтерському русі, тобто треба більш широко оцінювати особистість дитини. Не можна оцінювати лише по одних знаннях. Отримавши знання не означає, що дитина буде успішною.
3. Підвищення професійного рівня вчителів;
Новий Закон дає можливість вчителям підвищити свій фаховий рівень не тільки в державних освітніх закладах, Центрах підвищення кваліфікації, але й за рахунок участі в інших освітніх програмах, проектах. На базі педагогічних університетів створюються можливості для підвищення професійного рівня вчителів. Але головне це внутрішня мотивація, бажання вчителів до розвитку.
4. Використання в школі інформаційно–комунікативних технологій (ІКТ) .
Отже, ці питання доведеться вирішувати в процесі реформування середньої освіти. В той час, коли консервативна середня школа повільно рухається а ХХІ столітті, майбутнє окремих людей, спільнот, цілих країн переживає радикальні зміни. Працівники в ХХІ столітті все менше будуть працювати в промисловому виробництві і всі більше будуть займатися наданням послуг, ідей і комунікацій.
Я працюю у маленькій школі, в нас всього 40 учнів. Загроза реорганізації чи закриття постала в 2013 році, тому ми постійно займаємося питанням збереження школи. Один із способів збереження навчального закладу – лобізм, зокрема, лобіювання інтересів на місцевому рівні. Лобізм (англ. lobbyism) — скоординована практика обстоювання інтересів чи чинення тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово–промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того або іншого рішення. Лобізм також передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє ухваленню органами влади тих або інших рішень, з використанням формальних і неформальних відносин в органах влади. Лобізм як вплив на членів законодавчого органу або чиновників державних установ із метою досягнення ухвалення, або не ухвалення ними того чи
іншого рішення чи постанови на місцевому рівні. Лобізм поширюється на виконавчу та законодавчу
ланку, які мають свої рівні. Лобізм на місцевих рівнях, враховує те, що ситуація з місцевим
самоврядуванням в Україні має свої особливості – поділ в залежності від території та
підпорядкування:
Районний рівень – Районні ради, Районні державні адміністрації, депутати , апарат райради, голова
райдержадміністрації та його заступники
Місцевий рівень – Селищні або сільські ради, виконавчі органи селищної або сільської ради на чолі
з селищним або сільським головою, депутати сільської або селищної ради
Об’єднані громади – Рада ОТГ, виконкоми відповідних рад, депутати ради, службовці виконкому
Міський рівень – Міські, виконавчі органи міста (виконкоми) на чолі з головою міста (мером),
депутати.
Лобіювання має на меті налагодження зв’язків із представниками депутатського корпусу як селищних/сільських, так і районних рад, а також із представниками виконавчої гілки. А також надання необхідної додаткової інформації з різних питань як для депутатів, так і для чиновників, підвищення іміджу та створення єдиного культурно–освітнього простору в селі/районі в місті. В свою чергу така діяльність має свої наслідки, зокрема, налагодження зв’язків допоможе вчасно отримати необхідну інформацію і швидко відреагувати на неї; часто як депутати, так і чиновники приймають рішення, не маючи усієї необхідної інформації; перспективи розвитку; включення всіх, навіть не дуже зацікавлених осіб, в єдиний простір, у центрі якого може знаходитися школа. Якщо в громаді будуть бачити, що ваш заклад розвивається, має високий імідж, тоді не виникатиме питань про закриття. Школа це центр розвитку і її закриття призведе до негативних наслідків в громаді.
Шляхи лобіювання в громаді є офіційні і не офіційні, наприклад:
Офіційний шлях: направлення запитів, листів, проведення акцій, зустрічей тощо.
Неофіційний шлях: неофіційні зустрічі, по більшості побудовані на особистих знайомствах.
На початку 2017 року наша районна рада прийняла програму розвитку району. У нас до районної
ради входить 6 осіб – вчителями, окрім інших підприємців, фермерів, представників культури.
Програма розвитку району мала пункт щодо оптимізації навчальних закладів, де прописано яку
школу оптимізувати, кого перевести з того чи іншого закладу, а що взагалі ліквідувати. І ми–вчителі
в більшості голосів вилучили цей пункт з програми розвитку району. У травні представник з відділу
освіти почала наголошувати нам, що нашу школу переведуть в іншу школу. Ми свою позицію почали відстоювати і писати офіційні звернення на підтримку до сільської ради, голові адміністрації, начальнику відділу освіти, депутатам. В результаті, нас підтримали і питання щодо закриття школи було вирішено. Ми відстояли свої інтереси і майбутнє 40 учнів.

В нашій школі є індивідуальна форма навчання, як на мене це не дуже добре для дітей. Але батьків
все задовольняло, оскільки стояло питання або індивідуальне навчання, або навчання в іншій школі,
до якої далеко їхати. Тут поступає інформація директору школи від відділу освіти, що в школі
індивідуальної форми навчання більше не буде. Батьки відреагували на це негативно. Намагаючись
вирішити дану ситуацію, батьки знайшли ще таких батьків з районів, діти яких також навчаються у
школах з малою наповненістю учнів. Вони всі об’єдналися і всі 40 осіб пішли до голови
адміністрації, зверталися у Міністерство освіти, телефонували на гарячу лінію департаменту
освіти. І через декілька днів до цих батьків приїжджає представник відділу освіти, який просить
батьків написати пояснення, що вони не мають ніяких претензій до навчання їх дітей на
індивідуальній формі навчання. Отже, такими діями, об’єднавшись досягли результату. Тому
впливати на владу можна.
Ключові кроки, що допоможуть процесу лобіювання:
1. Ознайомтесь із коридорами влади (система, процедури, графіки приймальних годин, ключові лідери і
гравці).
2. Класифікуйте гравців (на підставі того, як вони пов’язані чи ставляться до вашої проблеми і яким впливом
наділені).
3. Інформуйте та будуйте відносини (через відвідування та зустрічі, щоб допомогти їм зрозуміти ваші проблеми
та забезпечити їх довіру до вас як до надійного джерела якісного аналізу, і як до представника громадськості).
4. Отримайте увагу і покажіть вашу силу (підключайте партнерські ЗМІ, активізуйте та мобілізуйте ваші дії таким
чином, щоб люди, які приймають рішення, знали про те, що ваші пропозицій мають підтримку громадськості).
З чого варто починати лобіювання:
Крок 1. Пошук інформації – необхідно мати інформацію про те, на кого буде направлена ваша
діяльність, тобто списки депутатів і чиновників тощо.
Крок 2. Аналіз. Лобізм, по більшості, передбачає використання ресурсів для досягнення певної мети.
Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що лобізм на місцевому рівні не тільки можливий, але й потрібний. Він лобізм відбувається на районному та місцевому (сільський або селищний) рівнях, проводиться на законодавчому (районні або ОТГ/сільські/селищні ради) та виконавчому (райдержадміністрації або виконкоми) рівнях. Також лобізм направлений не на об’єкти, а на суб’єкти – депутатів та чиновників. А лобіювання може бути офіційним і неофіційним, проводитися як групами, так і персонально.
* – Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад-3″

Додатково:

Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад″

Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад-2″